Джіван Джанова

Він народився в Анкарі в 1955 році. Його батько - театральний актор Махір Канова, мати - Гюндюз Сенчер. Його батьки розлучилися, коли він був маленьким, і його виховувала бабуся. Його мати уклала другий шлюб з актором Карталом Тибетом. Під час навчання в початковій школі він грав невеликі ролі в програмі Radio Children's Hour, режисером якої був його батько на радіо Анкари. Його вітчим Картал Тібет познайомив його зі знімальними майданчиками. Після початкової школи він навчався в коледжі TED Ankara як студент-інтернат. Після закінчення Анкарського коледжу в 1973 році він почав зніматися у фільмі Їлмаза Гюнея «Друг» влітку 1974 року, коли готувався до іспитів в консерваторію. У тому ж році він вступив на театральний факультет Анкарської державної консерваторії. Будучи студентом, він знявся у фільмі «Нехір» (1977) режисера Шерифа Герена. Він закінчив консерваторію в 1979 році, приєднався до штату Державного театру і почав працювати в Стамбульському державному театрі, беручи участь у багатьох виставах. Крім театру, артист також знімався в кіно. Він вперше почав писати в 1989 році, написавши сценарій фільму під назвою «Побачення наосліп». Цей сценарій увійшов до десятки найкращих на конкурсі сценаріїв, відкритому Міністерством культури. Свою першу п’єсу «У водах судного дня» він написав у 1994 році. Цю п’єсу поставив Кенан Ішик; Ісмет Кюнтай був визнаний гідним нагороди за найкращого сценариста, а Авні Діллігіль був визнаний гідним нагороди за найкращого театрального сценариста. У своїй третій п’єсі «Комендантська година» (1997), написаній після п’єси «Поза червоним ліхтарем», він іронічно описав день, проведений гостями готелю, які не могли вийти на вулицю в день відліку. За цю п’єсу він отримав літературну премію Джевдет Кудрет. П’єси Канови «Чоловічий туалет» (1999), що містить абсурдний погляд на світ чоловіків, «Весільна пісня для однієї жінки» (2002), яку вона написала на основі свого власного шлюбу та розповідає історію цього шлюбу з точки зору молодої жінки, яка виходить заміж за більш зрілого інтелектуального чоловіка, і «Повне листя» (2005), що стосується ізольованих стосунків епохи Інтернету, були одними з її п’єс, які найчастіше виконувалися. Канова написав сценарій телесеріалу Bizim Aile у 1996 році та зіграв персонажа Атача в серіалі. Він грав ролі артиста Джелала в телесеріалі Çiçek Taksi та Рахмі Гюрпінара в телесеріалі Paramparça. У 2006 році він отримав нагороду «Золотий апельсин» за найкращу чоловічу роль другого плану на 43-му кінофестивалі «Золотий апельсин» за роль поліцейського-мучителя у фільмі «Повернення додому» та розділив нагороду за найкращу чоловічу роль другого плану на 12-й церемонії нагородження акторів кіно та театру імені Садрі Алішика з Ільясом Салманом, який зіграв роль Куми у фільмі «Sis ve Gece». Продовжуючи свою акторську кар'єру в Стамбульському державному театрі, Канова був номінований на нагороду «Найуспішніший актор року» на 2-й церемонії вручення премії Afife Theatre (1998) за роль у п'єсі «Плач шпигуна», а також на нагороду «Найуспішніший актор року в мюзиклі чи комедійному жанрі» на 5-й церемонії вручення премії Afife Theatre (2001) за роль у виставі Kaktüs Çiçeği. У 2011 році він отримав нагороду Afife Theatre Awards як найуспішніший актор року за роль у виставі «Поховайте мертвих». Канова, який також займається живописом, відкрив виставку живопису в художній галереї Teşvikiye Erinç у 2016 році та в Bitiyatro в Бейоглу, Стамбул, у 2017 році. Чиван Канова, який лікувався від раку легенів, помер у Стамбулі 20 серпня 2022 року у віці 67 років. Після церемонії пам’яті, що відбулася в Стамбульському державному театрі Mecidiyeköy Grand Hall 23 серпня 2022 року, він був похований на кладовищі Зінджирлікую.